Дійсно дієве лікування алкоголізму в Рівному і ціна нормальна: відгук чоловіка, який багато років пив

Дійсно дієве лікування алкоголізму в Рівному і ціна нормальна: відгук чоловіка, який багато років пив

Ой, життя в мене було таке, що хоч в кіно знімай. Але окрема тема мого життя – це моє лікування від алкоголізму в м Рівне… Бухло – це штука коварна, скажу вам. Хоча ви і без мене це знаєте, звісно. Почав я з того, що любив вечерком «розслабитися» пляшечкою пива. Типу, після роботи треба ж відпочити, а там і пиво під руку. Потім перейшов на щось міцніше. Ну ви ж знаєте, як воно буває – пиво, горілочка, коньячок… Оченята блищать, настрій піднесений, життя здається веселішим.

Пам’ятаю, як перший раз спробував коньяк на святкуванні дня народження колеги. Той коньяк був як магічний еліксир: випив – і всі проблеми ніби зникають. Ви не повірите, я ж до цього не пив! Просто якось повз мене пройшов той алкоголь, цигарки, я навіть мовчу про алкоголь. Не можу сказати, що я вів прям здоровий спосіб життя, займався спортом, але якось мені завжди було не до спиртного. Але хто міг подумати, тим більше я і мої рідні, що в якийсь день знадобиться мені шукати, де в Рівному лікують від алкоголізму! Але повернімось до коньяку. Коли його пив, то здавалося, що я супергерой, що можу підкорити весь світ. Але, звісно, це було ілюзією. Дуже швидко це «веселіше» обернулося в серйозну проблему. Не знаю, люди десятками років п’ють і тільки тоді стають залежними, а в мене все в рази скоріше трапилося.

Вдома почались сварки. Дружина – як заведена: «Ти хоч знаєш, скільки грошей витрачаєш на бухло?» А я що? Я ж не винуватий, що робота нервова. Ну, я так тоді думав. Вона плаче, діти бояться підходити коли я під градусом, а я тільки бурчу і шукаю черговий привід, щоб випити. «Та якого біса, я ж в своєму домі!» – оце була моя мантра. А жінка зазвичай на це тихо та сумно відповідала щось дусі: «Тобі потрібно шукати нормальний наркологічний центр в Рівному…». Щось таке…

Одного разу прийшов додому пізно, а мене не впустили… Жінка вже була впевнена, що в мене є коханка і з нею пиячу. «Іди до тієї, від якої прийшов, мразота!» – пам’ятаю її слова тієї ночі. Стояв під дверима, як бомжара. Думав, нічого страшного, переночую в машині. Ага, як же. Прокинувся під дверима вранці, весь перекручений, голова тріщить, і на роботу спізнився. А начальник ще той бульдог – дихати не давав. «Що це за вигляд? Ти знову пив?» – кричав він, а я тільки кліпав очима. «Тобі потрібно хоча б закодуватись, щоб якщо б випив, то пізнав весь «кайф», який дають побічні ефекти від кодування від алкоголізму». Після таких промов на мене нападала справжня параноя… Здавалось, що весь світ проти мене і що я потрохи вмираю. Не знаю, такі думки в голову лізуть у такі часи, що хоч у петлю.

З часом почав пропускати дні на роботі. Похмілля було таке, що краще б з даху впасти. Керівництво, звичайно, не довго терпіло. Вигнали мене, як собаку. Тоді я думав, що світ валиться. А насправді, це був тільки початок мого падіння.

Діти від мене шарахалися, бо хто ж хоче, щоб тато п’яний додому приходив? Дочка плакала, син дивився з-під лоба. Ганьба, скажу вам, та й годі. Розмови з ними вже не клеїлися, і в школі їм теж було соромно за такого батька. А я що? Тільки в черговий раз думав: «Ну, одна пляшка не завадить і ніхто не побачить. І не потрібно мені неяке платне чи безкоштовне лікування алкоголізму! Коли справді захочу, то кину з легкістю!».

З друзями теж ситуація не краще була. Спочатку всі такі «та нормально, Васька, ми ж по-чоловічому, треба ж розслаблятися». А потім дивлюсь, вже ніхто й не кличе. Мабуть, дістало їх моє постійне: «ну, давайте ще по одній», «та давайте ще за однією згоняємо». В кінці кінців, навіть на футбол перестали запрошувати. «Васька знову нап’ється і всю гру зіпсує» – говорили за спиною.

І все б нічого, та здоров’я почало серйозно підводити. Серце щось не так стукати почало, печінка про себе нагадувати стала. Похмілля з кожним разом було все важчим і важчим. Раніше міг встати, поснідати, і знову до пляшки. А тепер вже не міг.

Дружина тоді вже ультиматум поставила: «Або шукай лікування алкоголізму десь в Рівненській області, або йди геть». Оце мені як холодний душ на голову. Спочатку я опирався, мовляв, що ти взагалі розумієш? Але потім побачив себе в дзеркалі. Сірий, з опухлим лицем, очі тьмяні, руки трясуться. В цей момент я зрозумів – дійсно треба щось робити. І як ви думаєте я щось зробив?! Дійсно, я щось зробив – я став хитрішим!

Ну, думаю, окей, піду я на лікування, але трохи все зроблю по-своєму. Пошукав трохи в інтернеті центри лікування алкоголізму, я знайшов приватну клініку, де мені порадили крапельниці для детоксикації. Домовився з ними, що буду приїжджати перед роботою. Приїжджаю туди вранці, медсестра робить мені крапельницю, і я, як новенький, їду на роботу. Ніхто нічого не підозрює, дружина теж задоволена, що я, мовляв, проходжу лікування від алкоголізму в Рівному амбулаторно. Але ж мене це не зупинило від пиятик. Як тільки йшов після роботи чи коли жінка ще на роботі чи дуже зайнята і вдома пив, потихеньку діставав свою заначку і знову за старе. Ну, думаю, крапельниці ж допомагають, нічого страшного. Проблема тільки була в тому, коли я був вихідний, а жінка повинна була йти на роботу, а діти в школу, то я іноді ввечері так напивався, що зранку не міг навіть встати з ліжка. Тоді викликав лікарів додому. Вони мені робили виведення з запою на дому, і я знову був на ногах.

Так я півроку я й хитрував. Думав, що жінка ні про що не здогадується. Вдома показував себе молодцем: зранку на «лікування» алкогольної залежності, потім на роботу, ввечері – «трошки» вип’ю. Буває проходжу «лікування» алкоголізму в домашніх умовах. Ага, як би не так. Але жінка у мене не промах, почала щось підозрювати.

Одного разу я повернувся додому з крапельниці, а вдома така тиша, що аж дивно стало. Дружина з дітьми кудись поїхали, думав я. Ну, думаю, гарний момент трохи випити. Тільки я взяв пляшку, як раптом двері розчинилися, і стоїть моя кохана з телефонами в руках. «Васю, а це що таке?» – питає вона, показуючи на відео з камер спостереження. Виявляється, вона встановила камери по всьому дому і бачила, як я кожного разу після крапельниці йду до своєї заначки. І бачила моє «лікування» алкоголізму в домашніх умовах

Тут мене й накрило. Жінка в сльозах, діти не розуміють, що відбувається, а я стою, як пришиблений. Ну думаю, все, кінець. А вона каже: «Васю, якщо ти не перестанеш пити, я тебе не впущу назад додому. Твоя поведінка небезпечна для наших дітей». І тут я зрозумів, що все, гра закінчена. Відчув себе повним ідіотом, бо справді ж думав, що зможу її обдурити.

Але жінка у мене – опора, дала мені ще один шанс. Сказала: «Або знаходиш нормальне справжнє лікування алкоголізму в Рівному і там проходиш стаціонарно лікування, або ми розлучаємося». Ну що ж, цього разу я не став хитрувати. Зрозумів, що далі так не можна. І я розумів, що якщо я втрачу кохану жінку і дітей, то я ще глибше буду занурятися в спиртне, все нижче падати на дно». Пішов я на серйозне лікування, до клініки, де вже не можна було обдурити нікого. Так я опинився в медичному центрі на Горохович А., 19. https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ Місце називається «Матері проти залежностей». Але перед тим, як розказувати про моє там лікування від алкоголю, хотів би ще розказати декілька історій із мого алкогольного життя. Розкажу вам, які пригоди в мене були через оце «зелене щастя». Ой, стільки різних історій набралося, що можна книжку писати. Розпочну.

Одного разу, коли я ще працював на заводі, після роботи вирішили ми з хлопцями трохи розслабитися. Зібралися у Славка вдома, бо його дружина поїхала до мами. Ну, почалося все культурно: пиво, розмови, жарти. А потім Славко дістав пляшку самогону. Такий міцний, що аж дим з вух пішов. Пили ми до пізньої ночі. На ранок виявилось, що всі проспали свої зміни. А найгірше те, що хтось з хлопців вирішив, що буде весело розмалювати моє обличчя маркером. Прокидаюсь я, дивлюсь у дзеркало, а там – шедевр абстракціонізму. Ледве змив ту красу, а на роботі всі сміялись, як тільки побачили мене. Здавалось би невинна пригода і навіть смішна і десь мила, але саме так невинно алкоголь підкрадається і викликає залежність, а минають роки і ти або проходиш лікування алкоголізму, або впевненими кроками йдеш до могили.

Іншим разом, у день народження свого кума, ми так набралися, що вирішили влаштувати гонки на тачках для будівельних матеріалів. Ти тільки уяви собі: чотири дорослих мужика на дитячих візках мчать вулицею, як божевільні. Сусіди визирали з вікон, а ми сміялися і кричали, що це Формула-1. Закінчилось все тим, що я врізався в паркан і зламав руку. Прийшлось місяць ходити в гіпсі. На роботі питали, що сталося, а я так і не зізнався, бо було соромно.

Ще одна історія трапилась, коли ми з друзями вирішили поїхати на рибалку. Тільки замість того, щоб рибу ловити, ми більше часу проводили біля багаття з пляшкою. Під кінець вечора я так напився, що вирішив, що зможу доплисти до протилежного берега. Пірнув у річку з криком «Дивіться, я дельфін!» і ледве не втопився… Друзі мене витягли, як мокру курку, і були налякані. А я потім цілий тиждень лежав з температурою і кашлем… Знаєте, коли я проходив вже справжнє лікування від алкоголізму, то я цю та інші історії розповідав психологу, наркологу в Рівному в «Матерях проти залежностей». Це дуже важно робити.

Або ось ще випадок. В один з вечорів я вирішив піти до бару сам. Там зустрів давнього знайомого, і ми вирішили обмити зустріч. Дійшло до того, що мене вигнали з бару і трохи побили за те, що я поліз на стіл танцювати. І чорт би з ним танцював, так я почав роздягатись… І якщо б я ще був атлетичної статури, але я тоді важив 120 кг при зростанні 175 см… Потім сів на таксі додому, а я ще й адресу переплутав. Прокинувся вранці у невідомому дворі на лавці, а навколо купа незнайомих людей, що йдуть на роботу. Оце було відчуття! Від жінки отримував на горіхи… Бідна вона в мене, стільки натерпілося, але як я їй вдячний, що не дивлячись на все це, вона все це пройшла, наполягла, щоб я звернувся в надійний приватний наркодиспансер в Рівному, і всіляко допомагала мені одужати.

А ще був випадок, коли на однієї з робіт був корпоратив, а я так набрався, що вирішив виступити з промовою. Поліз на сцену і почав говорити нісенітниці про нашого директора, розказувати про нього анекдоти. Розумієте, наскільки я вже почав деградувати? Люди спочатку сміялися, а потім стало ніяково. Директор сидів червоний від злості, а мене з роботи ледь не вигнали. Довелося довго вибачатися і пояснювати, що це алкоголь говорить, а не я.

Одного разу на дачі зібрались ми з друзями і жінками на шашлики. Все було чудово, поки я не вирішив показати фокус з вогнем і алкоголем. Підпалив пляшку, а вона вибухнула. Ледве не спалили всю дачу. Відтоді мене до мангала близько не підпускали. Діти і жінки дуже налякалися. Та й і хлопці теж. Один я, ідіот, ржав я коняка…

І, звичайно, не можна забути той випадок, коли я вирішив підняти собі настрій і випив перед Новим роком. Святкували ми вдома, і я, вже добре піддатий, вирішив, що буду Дідом Морозом. Вдягнув костюм і почав роздавати дітям подарунки. Але замість подарунків в мішку виявились мої старі шкарпетки. Діти плакали, а дружина сказала, що це саме погане, що вона бачила і пішла до магазину, щоб купити дітям справжні подарунки.

І нарешті, одна з найгірших історій – це коли я втратив гаманець з усіма грошима і документами. Напився на дні народженні друга і вирішив пити далі сам. Де був, що робив – не пам’ятаю. А прокинувся на лавці без гаманця. Довелося потім відновлювати всі документи – а це ще той геморой.

Таких історій я можу розказувати без кінця… Кожна з них – це гіркий урок, який показав мені, наскільки алкоголь може зруйнувати життя. Але про це я, мабуть, розкажу ще більше пізніше, бо зараз я хочу розказати про своє лікування алкоголізму в Рівному – відгуки алкоголіка.

Ну що ж, далі все пішло по-іншому. Коли жінка дала мені останній шанс, я зрозумів, що треба діяти рішуче. Знайшов я той медичний центр «Матері проти залежності» дуже просто: дуже багато моїх знайомих, з ким я пив, і хто не вмер, і зміг встати на ноги і жити тверезо, пройшли саме через цей центр. І хоча реальне лікування від алкоголізму я всіляко уникав, вони там справді роблять дива, це я вам точно кажу. Зібрався, поїхав туди, хоч це було непросто. В голові думав: «В мене нічого не вийде». Приїхав я в той центр, а там мене зустріли з усмішками і добрими словами. Лікарі й медсестри такі добрі, що я навіть трохи засоромився. Спочатку провели обстеження, взяли всі аналізи. Сказали, що буде комплексне лікування, бо організм мій уже добряче постраждав від алкоголю. До речі, і хоча це дуже класний приватний центр, але в них за лікування алкоголізму в Рівному ціна чи найнижча.

Лікування почалось з детоксикації. Крапельниці, медикаменти, вітаміни – все це, щоб вивести з організму всю цю гидоту. Це саме просте і приємне. В першу чергу, ламало мене в голові добряче, а не фізично. Постійно здавалось, що зараз дороблять процедуру і я піду келех холодненького пивка наверну… Так влаштований мозок алкоголіка… Медсестри підтримували, говорили, що все буде добре. Лікарі давали поради, як боротися з бажанням випити. Було важко, але я вирішив, що зроблю це для родини. Потім були різні психологічні сесії. Групові, індивідуальні – все, щоб зрозуміти, чому я почав пити і як з цим боротися. Розказували про механізми залежності, як вони працюють. Я вперше дійсно зрозумів, що алкоголь – це не просто звичка, це серйозна хвороба, яка потребує лікування. Ще цьому хоч (слава Богу) і не безкоштовному лікуванні алкоголізму, але дуже доступному, було багато різних занять: спорт, арт-терапія, навіть йога. Спочатку я думав: «Що за дурниці, який спорт?». Але потім зрозумів, що це допомагає відволіктися і знайти нові захоплення. Почав бігати зранку, ходити на заняття з малювання. Хто б міг подумати, що у мене талант до малювання! Це допомогло мені зняти стрес і перестати постійно думати про алкоголь.

Лікування тривало місяць. Кожен день був важливим кроком до нового життя. Ще для закріплення результату було проведене кодування від алкоголізму. Коли я нарешті повернувся додому, відчув себе зовсім іншою людиною. Але на цьому моя боротьба не закінчилася. Я продовжив ходити до центру амбулаторно. Раз на тиждень приїжджав на консультації, на зустрічі з іншими людьми, які теж боролися з алкогольною залежністю.

Так минуло півроку. Дружина бачила зміни, діти почали знову спілкуватися зі мною. Життя почало налагоджуватися. В центрі мене завжди підтримували і підтримують: поради, допомога долати труднощі. І я розумів, що «Матері проти залежностей» – моя друга родина.

Зараз у мене вже 2,5 роки повної тверезості. Я відчуваю себе сильним і здоровим. Продовжую працювати над собою, знаходити нові захоплення, максимально проводити час з родиною, частіше бачити батьків. І знаєте що? Я досі приходжу до медцентру «Матері проти залежності» кілька разів на рік. Просто в гості. Приходжу, щоб подякувати лікарям, щоб побачити нових людей, які борються з цією хворобою. Розказую їм свою історію, підтримую їх, бо знаю, як це важливо.

Якщо ти шукаєш дійсно дієве лікування алкоголізму в Рівному чи Рівненській області, ось тобі контакти, де допомогають:

Телефони:

(097) 000-46-71

(099) 000-46-71

Сайт:

https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/