Моя історія алкоголізму і кодування від алкоголізму в Рівному
Моя історія алкоголізму і кодування від алкоголізму в Рівному
Всім привіт. Я жінка, мені між 30 і 40 років) Майже 10 років свого життя я «присвятила» алкоголю. Зараз у мене все добре, я пройшла кодування від алкоголізму в Рівному в чудовому центрі «Матері проти залежностей», який на вулиці Горохович А., 19 https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/ Тут дійсно допомагають, це унікальне місце! У мене зараз будуть не тільки відгуки про кодування від алкоголізму, але я б хотіла трішки про своє життя розказати у той період. Може вона комусь відкриє очі на те, що може відбуватись з людиною, яка поступово загубила себе в алкоголі, і, може, допоможе зрозуміти, що вихід є.
Отже, уявіть собі: мені 28 років, і я стою посеред власної кухні. Ні, не стою. Тримаюсь за стільницю, щоб не впасти бо все навкруги обертається. У руці – недопита пляшка дешевого вина, яке вже давно втратило свою привабливу солодкість і перетворилось на щось кисле, але не настільки кисле, щоб мене зупинити. Десята ранку, а я вже не вперше тягнуся до того «рятівного» ковтка. І навіть пошукати кодування від алкоголізму в Рівному не спадало на думку… Та й не дивно воно.
У мене було звичайне життя. Не скажу що ідеальне, але таке як у багатьох. Робота, друзі, мрії про майбутнє. Я завжди була тією хто любив посиденьки з друзями, сміятися і говорити до ранку. Але якщо тоді алкоголь був доповненням до нашого безтурботного спілкування, то через кілька років став моїм єдиним співрозмовником. І як воно так вийшло… Шкода що я раніше не потрапила до лікарні від алкоголізму, але дякую що взагалі потрапила і саме у «Матері».
Пам’ятаю, як все починалося з «розслабляючого» келиха після важкого робочого дня. Спочатку мені здавалося, що це нормальна справа – всі ж так роблять, хіба ні? Але чим далі, тим частіше це було. Я стала шукати будь-який привід: «Тяжкий тиждень», «успішно закінчений проєкт», «нервова розмова з начальником»… І навіть коли приводів вже не залишалося, я вигадувала нові аби тільки виправдати свою потребу. Алкоголь ставав частиною мого життя так непомітно, що одного дня я прокинулась і зрозуміла: я більше не живу, я існую від однієї пляшки до іншої.
Ось я сиджу в своїй маленькій квартирі. Десь у сусідній кімнаті висить незакінчена вишивка – моя стара пристрасть до якої я так і не повернулась. Але одразу скажу – це не негативні наслідки кодування від алкоголізму, навпаки у мене стільки зараз захоплень, що немає на все навіть часу! Але я обов’язково повернусь. А тепер повернусь назад у той день. Отже, по телевізору крутять якийсь серіал, але я не слухаю. Думаю чи вистачить грошей до зарплати, якщо сьогодні знову піду в магазин за черговою пляшкою. Справжні друзі зникли один за одним. Залишились тільки ті, хто збирався разом зі мною під час безкінечних застіль але й вони все рідше дзвонили. Вже навіть у тих розвагах я перестала знаходити радість. Я просто пила. Пила, бо боялася, що тверезість відкриє мені очі на реальність, яку я вже не могла контролювати.
Одного разу, коли мені було зовсім погано, я вирішила прогулятись. Листя сипалося з дерев і повітря пахло осінню. Тільки я цього всього не відчувала. Я відчувала лише туман у голові й роздратування. Промайнула мить коли маленька дівчинка пробігла повз мене, тримаючи в руках повітряну кульку. Її сміх був таким чистим яким я не чула його вже багато років. І в ту секунду я подумала: «Куди зникла та Наталка, яка теж сміялась так щиро?»
Щоб не брехати, скажу відверто: я ще довго після того моменту не могла змінитись і почати шукати де в Рівному лікують від алкоголізму. Усвідомлення приходить поступово, як ранковий світанок, а не як вибух. Але щось у мені почало тріщати. Можливо, це була моя самоповага, яка ще залишилась десь глибоко всередині. Можливо мені просто набридло. Не знаю. Але тієї осені я вперше серйозно задумалась про те, що так далі не піде, що треба шукати кодування від алкоголізму у Рівному, ціна правда може бути завеликою, але хоча б зрозуміти…
Я не змогла одразу звернутись за допомогою. Гордощі, страх, сором, все це тримало мене у своїх лещатах. Але я пам’ятаю день, коли в дзеркалі побачила обличчя жінки, яку не впізнавала. Зі втомленими очима, синцями під ними, зі шкірою, яка втратила свій здоровий колір. І тоді я зважилась. Це був перший крок. Але тоді ще не останній. Я тоді наважилась зробити підшивку від алкоголю, але… Коли прийшла у лікарню (не пам’ятаю, якийсь старий занедбаний кабінет), через 5 хвилин я звідти втекла. Зараз вам розкажу, що це було за шоу.
Ви ж знаєте, як буває, коли себе підбадьорюєш – ну все Наталю, це твій шанс, ти зможеш, ти сильна! Я вмовляла себе як могла. Вже зранку стояла перед дзеркалом зібрана як на весілля, хоч замість гарної сукні – потерті джинси й стара футболка і кофта зверху. Нервово порахувала гроші в гаманці, щоб вистачило на процедуру. Ціна підшивки від алкоголю пам’ятаю була мені завелика але я продала свій телефон тоді, тому вистачало. Точніше у ломбард його здала. Уявляла весь час як це буде: ось я заходжу, лікар усміхається, запитує щось миле типу: «Що вас сюди привело?» Я розказую свою сумну історію і він звісно ж співчутливо киває. Але реальність, як завжди, виявилась такою, що я аж заклякла від шоку.
Приходжу я в той медичний кабінет, бо це навіть не лікарня від алкоголізму, який обрала тому що про нього перше побачила оголошення чи як його, коротше у гуглі побачила. Блін… Будівля стара, стіни потріскані, облуплена фарба, запах ліків і сирості. Вже на вході мені захотілося розвернутися й піти, але я сказала собі «Ти що, слаба? Стій тут і терпи!»
Далі почалося найцікавіше. Завела мене медсестра в кімнатку ще малішу ніж кабінет яка виглядала, наче з радянських фільмів. Якийсь древній запорошений стіл з плямами невідомого походження, старезний стілець який хрипів так ніби зараз під тобою розвалиться і лікар, чоловік років під п’ятдесят який здавався ще старішим за всі ці меблі. Він сидів у білому халаті який давно не бачив пральної машини… Поглянув на мене, ніби я йому борг винна, і рявкнув «Шо, наслідки після кодування від алкоголізму знаєш чи як? Сідай давай уже». Я застигла. Це не те, що я очікувала. Але гордо кажу типу так, прийшла на підшивку від алкоголю. І тут починається дивний діалог. Лікар нахмурив брови й почав допитуватись як часто я п’ю, що саме п’ю і найголовніше скільки разів я вже «намагалася зав’язати». На ці запитання я відповідала так ніби на іспиті – голос трясся, а в голові крутилась думка – боже, що я тут роблю? І здавалося б нормальні запитання, але він і вся ця обстановка мене лякали. І ось цей лікар встав зі свого стільця, підійшов до шафи яка скрипнула так що здавалось от-от розвалиться, і дістав звідти коробку зі шприцами. Від цього видовища у мене мало серце не вистрибнуло. Далі він не повертаючись до мене промовив щось типу – ну якщо готова, тоді зараз зробимо все швидко, як на конвеєрі. Відчуєш дискомфорт, може навіть біль, але нічого, всі проходять. На те він і укол від алкоголізму і ціна відповідна. Капець. В той момент мене накрило. Уявіть: я сиджу в цьому кабінеті з сирими плямами на стінах, дивлюсь на спину лікаря, який нагадує мені персонажа з жахів, і думаю – невже це мій шлях до порятунку? Чи це схоже більше на якесь середньовічне катування? То може краще вже продовжувати пити, ніж померти від наслідків після кодування від алкоголізму у цьому бомжатнику? В голові загудів голос – тікай, Наталю, тікай звідси, поки ще можеш!
І я втекла. Так, через 5 хвилин. Навіть не вибачилась, просто схопила свій рюкзак і побігла як вітер. Бігла так наче за мною женеться стадо розлючених биків. Вибігла на вулицю, зупинилась, присіла на лавочку задихана і з божевільним сміхом. Люди оглядались, але мені було байдуже. Господи, подумала я, так не піде. Треба щось інше. Але точно не це. І що? Так, черговий день закінчився кількома пляшками вина… Я сиділа на підлозі у своїй кімнаті, обійнявши порожню пляшку, і думала, як же все безнадійно. Знаєте є такі вечори коли здається що навіть стіни твоєї квартири зневажають тебе. Вони мовчать але дивляться, оцінюють, пригнічують. Ось і я відчувала як ці стіни тиснуть на мене своїм безмовним осудом і думають – от, злякалася наслідків після кодування від алкоголізму, алкоголічка дурна…
Щодня я обіцяла собі почати жити заново. А потім наставав наступний день і замість того щоб будувати нове життя я будувала башту з порожніх пляшок у кутку своєї кімнати. Башта стала майже символом мого життя… хитка, непевна, завжди на межі того щоб розвалитися.
Так минули кілька місяців. Кілька пекельних місяців боротьби з собою де я постійно програвала. Дні злилися в один довгий каламутний тунель, з якого я не могла вибратися. Той випадок із підшивкою від алкоголю вже здавався мені дурною байкою яку можна розказувати друзям за келихом вина, якби в мене ще залишились друзі.
Але як це часто буває, найнесподіваніші речі трапляються у моменти коли ти вже майже здаєшся.
Одного ранку, точніше це був пізній ранок коли головний біль бився в скронях я прокинулась від дзвінка в двері. Не знаю як вам, але мені завжди було страшно відкривати двері в такому стані. Та ще й сонце сліпить, голова розколюється і ти боїшся що сусіди почнуть шепотіти – о знову ця Наталя вічно з опухлим лицем.
Я таки потягнулася до дверей, відчинила і побачила листоношу. Листоноша з тих суворих бабусь, які вважають себе рятівниками всього мікрорайону. Вона просунула мені у руки якийсь лист і буркнула – може, пора б уже за життя взятись, га? Анонімне лікування алкоголізму вже давно придумали! Якось так, це я по пам’яті пересказую вже давно було. Я хотіла їй відповісти щось гостре але просто глянула на лист і зачинила двері. Згорток був незвичним: якийсь конверт з листівкою. Хто взагалі зараз надсилає конверти? Я відкрила його і побачила кольорову листівку на якій великими літерами було написано типу ти вартий нового початку. Ми віримо в тебе! І далі – інформація про центр допомоги людям із залежностями. І з чимось абсолютно новим! Там були відгуки про кодування від алкоголізму декількох людей, а також про психотерапію, групи підтримки, природу, атмосферу турботи. Так саме цікаве ось що – я тоді не зрозуміла, але та листівка була не мені адресована, просто листоноша переплутала. Це був для когось такий колективний лист мабуть для людини яка до сих пір звикла користуватись такою поштою.
Я засміялася. Гірко і майже злісно. І зрозуміла – та хто ж у мене повірить то колись? Підсвідомо я думала, що це якийсь рекламний трюк, що це не мене хочуть вилікувати. Але щось у цій листівці було таке… світле. Я гортала її, дивилась на фотографії… Може це та сама лікарня від алкоголізму, яка мене врятує? Може «Матері» мене спасуть?..
Листівка залишилася лежати на моєму столі. Декілька днів я обходила її, наче вона була мінним полем. Мій розум сперечався сам із собою – ти серйозно думаєш, що хтось допоможе? Що кодування від алкоголізму на тебе подіє? І що гроші у тебе є? Час? Сили? Але був і інший голос. Тихий, але наполегливий – а що, якщо це останній шанс? Що, якщо ти дійсно зможеш?!
Одного вечора, коли знову тримала в руках склянку, цей голос прорвався крізь усе зневіру. Я відклала склянку, взяла телефон і набрала один з номерів які були на листівці – (097) 000-46-71 і (099) 000-46-71. Мені відповів спокійний жіночий голос. Вона була така доброзичлива, що у мене аж сльози потекли по щоках. Я плакала просто через те, що хтось зі мною розмовляє по-людськи, що комусь не байдуже.
Так я й опинилася в центрі «Матері проти залежностей» і нарешті знайшла для себе кодування від алкоголізму в Рівному. Ні це не була якась чарівна казка, де все одразу стало добре. Було складно, боляче, і часом хотілося здатись. Але знаєте що? Там були люди. Люди які теж пройшли через свої власні труднощі, які знали, як це – боятися себе, боятися тиші, боятися тверезості.
Я досі не можу повірити, що це сталося – я зробила кодування від алкоголізму. Я Наталя, яка втекла з першої спроби підшивки, яка боялася самої себе знайшла в собі силу зробити ще один крок. Мене не лякали наслідками після кодування від алкоголізму, мені все спокійно пояснили, мене заспокоїли, підтримали. Це місце стало мої місцем переродження. Аде я не п’ю вже 6 місяців! Це мій власний рекорд. Бажаю і вам нових рекордів!
Кому цікаво, то ось ця клініка: https://narkohelp.com.ua/likuvannya-alkogolizmu-rivne-czina-vidguky/