Перевезення лежачих хворих у Рівному: враження від послуг у нашому місті
Перевезення лежачих хворих у Рівному: враження від послуг у нашому місті
У мене для вас є дві історії про медичне таксі Рівного – одна зовсім не позитивна, а інша як раз навпаки, ми знайшли краще таксі для інвалідів у Рівному, і обидві історії я вам розкажу. Спочатку ми звернулися до типу «служби» транспортування хворих – першої ліпшої контори. Взагалі почалося все з того, що ми швидко шукали, як перевезти хвору бабусю з однієї скажемо так локації, в іншу, після чергового обстеження в лікарні. Вона не могла рухатися самостійно, тому вибір транспорту був основним моментом. Так ми і зателефонували до першої ж служби, яку знайшли по об’явах. Там оператор розповів, що все в них «висококласно», і запевнив, що бабусю перевезуть максимально дбайливо. Тому ми й вирішили не втрачати час на пошук альтернативи. Коли вони приїхали, виявилося, що це звичайна машина, лише трохи переобладнана під транспортування хворих, але не по Рівному, не по таким дорогам, господи… Водій схожий був на людину, яка тільки-но прокинулася після безсонної ночі, ледве вітався і виглядав зовсім не зацікавленим… Замість того, щоб допомогти нам із бабусею, він просто стояв поруч, поки ми намагалися самостійно посадити її в машину. Капець! Це виявилося дуже складно, адже бабуся була слабкою і потрібна була реальна допомога. Ми мали самостійно підіймати її, а водій лише стояв, дивився на це і навіть не запропонував руку допомоги, як то кажуть. Нам знадобилося декілька хвилин, щоб обережно посадити бабусю в автівку, і це було неймовірно виснажливо. От вам і таксі для інвалідів, чим же воно тоді відрізняється від звичайного, незрозуміло…
Але на цьому «враження» тільки почалися. Автівка була не дуже чиста, навіть залишки від їжі валялися під сидіннями, а на оббивці сидінь були плями (боюсь навіть думати звідкіля). Мабуть що цей автомобіль не чистили вже кілька місяців. Бабуся звісно не сказала нічого, але я бачив, як вона затиснула губи і намагалася не звертати увагу на запах старої оббивки, що змішувався з чимось ще більш неприємним. Я сам ледь стримувався, щоб не висловити все, що думаю про це медичне таксі прямо водію, але розумів, що в нас не було вибору в той момент.
Їхали ми з постійними поштовхами, бо водій гальмував так різко, ніби ми брали участь в якихось змаганнях з екстремального водіння. Я бачив, як бабуся стискала поручні, намагаючись триматися, і мене охоплювало відчуття провини. Вона і так була після важкого обстеження, а тут ще й цей жахливий транспорт. Уявляю як тут відбувається перевезення лежачих хворих по Рівному… Кожне гальмування змушувало її відчувати навіть біль, і я бачив, як вона закривала очі, щоб не показувати, наскільки їй боляче. Це було щось із чимось, і я не розумів, як таке «медичне таксі» у Рівному взагалі могло надавати послуги.
На додачу, водій ще й увімкнув радіо на повну гучність, і ми змушені були слухати якийсь дешевий шансон, що здавалося додав ще більше напруги. Я попросив його трохи зменшити звук, але він лише кинув невдоволений погляд і зробив вигляд, що не почув. Я знову спробував, цього разу голосніше, і він з неохотою вимкнув музику, бурмочучи собі щось під ніс. Мені одразу стало очевидно, що йому байдуже на пасажирів, а його головною метою було просто відбути цю поїздку. Ну але щоб настільки байдуже, ну це просто капець!
Це «таксі для інвалідів» не переставало нас вражати всю поїздку… Доїхавши до місця призначення, ми були більше виснажені, ніж до початку поїздки. Бабуся не хотіла знову користуватися таким «таксі для інвалідів», і я не міг її звинувачувати. Водій, не промовивши ані слова, просто залишив нас самих розбиратися з тим, як витягти бабусю з машини. Це була ще одна складна задача і знову ж таки, жодної допомоги від водія ми не отримали. Він просто сидів у своєму кріслі, втупившись у телефон поки ми намагалися обережно допомогти бабусі вийти.
На щастя, тоді нам не треба було нікуди більше їхати, саме в той день, тому бабуся могла після всього цього відпочити. А ще, згадав один момент: коли ми вже під’їжджали до місця призначення, водій ні з того, ні з сього зупинився біля магазину, сказавши що йому треба щось купити. Він залишив нас в машині і пішов, навіть не запитавши, чи ми не проти. Ми просиділи так хвилин десять, поки він повернувся з пакетом, повним якихось банок, не дуже побачив що там було, і погрузив все це у медичне таксі (!). Я був просто уражений таким ставленням – ніби ми були не пасажирами, а просто багажем, який можна залишити, коли заманеться. Бабуся вже ледве витримувала цю поїздку. Знову ж таки, це вони так само роблять перевезення лежачих хворих, в таких умовах, з походами у магазин? Я в шоці реально був, це просто капець…
Через пару днів бабусю треба було відвозити додому і ми заздалегідь почали думати, як це зробити. До тої контори з транспортування хворих у Рівному ми звісно ж звертатися і не думали. Ми почали шукати інші варіанти і натрапили на відгуки про пансіонат для літніх людей «Благодать». Спочатку я не був впевнений, що це саме те, що нам потрібно, адже це був не просто транспорт, а цілий комплекс послуг, включаючи догляд за престарілими та допомогу в їх транспортуванні. Відгуки були на різних майданчиках і майже усі вони були позитивні, і мене зацікавило, що люди постійно згадували про людяність і уважність персоналу. Ми вирішили дослідити це питання глибше.
Пансіонат «Благодать» знаходився не дуже далеко – у місті Рівне на вул. Володимира Стельмаха 28a. Ми вирішили зв’язатися з ними і дізнатися, які саме послуги вони можуть запропонувати для транспортування бабусі додому. Зв’язувались ми за цим номером – (098) 859-68-72, який вказаний на їхньому сайті: https://pansionat-blagodat.com.ua/perevezennya-lezhachih-hvorih-v-rivnomu-ta-oblasti/
Мене приємно вразило, що на іншому кінці дроту відповіла людина, яка дійсно знала, про що говорить, а саме нас цікавило перевезення лежачих хворих у Рівному. Вони у нас розпитали взагалі про все – про стан бабусі, про те, як саме потрібно її транспортувати, чи є якісь особливі вимоги… Це був не просто формальний дзвінок, а щире бажання допомогти. Мені розказали все як треба, що пансіонат має спеціально обладнаний транспорт, а також необхідний для цього персонал, який може забезпечити бабусі повну безпеку і зручність, поки ми будемо їхати. Я ще дізнався, що цей пансіонат для літніх людей надає послуги не лише з транспортування, але й із подальшого догляду за престарілими, якщо це потрібно. Вони пропонували короткострокове і довгострокове перебування, де людина може відпочити, отримати належний медичний догляд, а потім продовжити свій шлях додому. Це було саме те, що нам було потрібно, адже бабуся була дуже виснажена після останніх процедур, і ми думали, що кілька днів відпочинку під наглядом фахівців могли б їй допомогти.
Скажу чесно, ми довго вагалися, адже попередній досвід із таксі для інвалідів залишив у нас неприємний осад, і я не хотів знову ризикувати. Але щось підказувало мені, що цього разу все буде інакше. Та і вибору то у нас не було, якщо уже так казати. Коли я тоді розмовляв із адміністратором пансіонату, я відчув ту саму людяність, якої так бракувало в попередніх людях. Вони розповідали про свій підхід, про те, як кожен пацієнт для них це особлива людина, а не просто черговий клієнт. Я почув, як вони говорили про важливість комфорту, поваги і турботи, і це мене переконало. Ми вирішили скористатися їх послугами, а саме таксі для інвалідів. Я вже уявляв собі, як бабуся знову зможе повернутися додому без цього жахливого стресу, який вона пережила минулого разу. І хоча це був лише початок нашої співпраці з пансіонатом «Благодать», я відчував, що ми на правильному шляху. Тоді залишалося лише дочекатися того дня, коли бабуся буде готова їхати і ми зможемо побачити, чи справді всі ці обіцянки будуть виконані. І ось цей день настав. То ж тепер розкажу другий досвід, який вже був позитивним.
Водій з пансіонату для літніх людей «Благодать» приїхав вчасно, і з перших секунд ми зрозуміли, що цього разу все буде зовсім інакше. Автомобіль був не лише чистим, а й спеціально облаштованим для перевезення лежачих хворих, будь яких! Був просторий мікроавтобус, обладнаний усім необхідним – зручним підйомним механізмом, фіксаторами для інвалідного крісла, м’якими пасками безпеки та спеціальними поручнями, щоб хворі могли триматися, якщо це потрібно. У салоні не було ніякого стороннього запаху, повітря було свіже, а всередині чисто і акуратно. Ніби тільки но купили цей автомобіль!
Водій Олександр виглядав професійно і ввічливо привітався з нами. Він з напарником одразу ж почав допомагати бабусі, обережно переніс її на спеціальне крісло, а потім за допомогою підйомника завантажив її в салон. Весь цей процес був максимально делікатним і я відчував, що цього разу бабуся в надійних руках. Вона навіть посміхнулася коли Олександр жартома сказав що вони їдуть на «курортний вояж». Це був перший раз за довгий час, коли я бачив її хоч трохи розслабленою під час поїздки. Воно й не дивно, нарешті ми знайшли краще медичне таксі у Рівному, а не той капець, що був до цього!
У продовж маршруту і Олександр, і напарник (його ім’я забув, вибачайте) постійно слідкували за станом бабусі. Він обережно рухався дорогами, намагаючись уникати ям та різких гальмувань. Було видно, що він розуміє, наскільки важливо для хворої людини відчувати себе комфортно під час транспортування. Напарник слідкував за станом, напочатку виміряв тиск і пульс, все як треба! Кілька разів звертався, щоб запитати, чи все гаразд, чи потрібна перерва. Це був такий контраст із нашим попереднім досвідом. Знали би ми одразу, що у нас є таке хороше таксі для інвалідів у Рівному! Стільки стресу могли б уникнути!
До речі тут у салоні грала тиха, спокійна музика, яка створювала атмосферу, знаєте, релаксу, типу як заспокійливе діяла. Бабуся сиділа зручніше, ніж будь-коли і навіть здавалося насолоджувалася усім, що відбувається. Я помітив, як вона раз у раз посміхалася, дивлячись у вікно на зелені краєвиди, домівки, магазини, що пролітали повз. Олександр нам ще розповів, що він вже багато років займається транспортуванням хворих у Рівному, і для нього найголовніше – це комфорт та безпека пацієнтів. Це його професійна вимога, так сказати. Його слова не були простою формальністю, це було видно в кожному його русі, в кожній дії. Його напарник був трохи менше у цій сфері, але і він молодший, та все одно це плюс – він був енергійний, сильний, видно, що допомагати хворим він уміє і це його покликання. Він нам розказав, що у нього ціле покоління медиків і саме у реабілітаційній сфері! І дружина у нього медик, але трішки у другому направленні. Дуже, дуже цікаві люди і головне чисті, чуйні, професійні, все як треба!
Ми тоді доїхали до місця призначення без єдиного ривка, без жодного моменту, коли б я хвилювався за бабусю. Олександр з напарником допомогли обережно витягти її з машини, знову використовуючи підйомник, і перенести до будинку. Я не міг повірити, що транспортування хворих може бути настільки безтурботним і приємним. Бабуся, хоч і втомлена, виглядала набагато краще, ніж після першої поїздки, і щиро подякувала цим людям за турботу.
Цей досвід використання таксі для інвалідів у Рівному дав нам зрозуміти, що є люди, які дійсно піклуються про своїх клієнтів (ну або правильніше сказати пацієнтів мабуть). Пансіонат для літніх людей «Благодать» виправдав всі наші очікування і навіть більше. Я тепер точно знаю, що, якщо знадобиться допомога в майбутньому, ми звернемося саме до них. Це був не просто транспорт, це була справжня підтримка, яку ми так довго шукали для нашої бабусі. І до речі, так як це саме пансіонат, то у нас є думки помістити так скажемо туди тимчасово бабусю у майбутньому, для оздоровлення. Нам розказували, що тут дуже класні програми, що тут дуже сучасне лікування, а ще тут як у санаторії – ігри, коротше, конкурси веселі і все таке. От думаємо може влітку, чи навпаки зимою, поки що не віришили. Пару місяців точно їй підуть на користь у такому закладі, тим паче ще і друзів знайде, вона в нас дуже добра і комунікабельна, хоча трішки сором’язлива, але то таке.
Що ж, сподіваюсь вийшло цікаво і пізнавально. Усім дякую, хто дочитав